Український поет зі Слов'янська Михайло Петренко


Немає в Україні людини, яка б не знала, не чула слів цієї пісні:
«Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти крилів не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить.»
Вважаючи ці рядки народними, мало хто знає, що вірш «Недоля» більш відомий як «Дивлюсь я на небо...» був написаний у 1841 р. українським поетом-ліриком Михайлом Миколайовичем Петренко, представником дворянського роду Петренків, нащадки якого вже більше двох сторіч проживають у м.Слов'янську. І зараз ще можна побачити місце садиби, де народився український поет. Тепер це провулок Набережна,1 м.Слов'янська.
Краєзнавці Слов'янська давно цікавилися історією життя і творчості цього відомого і в той же час невідомого поета, але не завжди можна було відкрито писати і говорити про нього. Залишалося ще багато «білих плям» в історії його життя і творчості. За радянські часи вірші Михайла Петренко стали народними, а сам він був незаслужено забутий. Тільки тепер ми можемо відкрито пишатися одним з талановитіших синів України.
Михайло Петренко народився у 1817р. Він був старшим з трьох синів у родині Петренків. Батько Михайла займався баштанництвом і часто брав маленького Михайла із собою на баштан, де вони жили з весни до пізньої осені, ночуючи у курені, спостерігаючи за зірками і слухаючи спів птахів. Краса рідного краю - квітучі сади, глибоке ясне небо, українські пісні, що хвилюють душу - назавжди зачарували юне серце поета.
У рідному Слов'янську він зустрів і свою першу любов дочку поміщика Арцебашева, але рідні дівчини заборонили їй зустрічатися з бідняком-вільнодумцем.
Про життя поета мало що відомо. Знаємо, що у 1836р. Михайло надійшов у Харківський університет. А у 1841 р. були опубліковані його перші вірші в альманасі «Сніп». У 1844 р. М.М.Петренко був затверджений у чині губернського секретаря, а з 1945 р. став виконувати обов'язки столоначальника, з 1946 р. - столоначальника карного суду. Йому було привласнене звання колезького секретаря. У 1847 р. київський генерал-губернатор Д.Бібіков відправив цареві доповідну записку у справі Кирило-Мефодіївського Товариства, в якій серед інших значилися імена Т.Г.Шевченко і М.Н.Петренко. У 1848 р. вийшов до друку окремий збірник віршів Петренко «Думи та співи». Усього до нас дійшло 19 поетичних творів Михайла Петренко, опублікованих протягом семи років 1841-1848рр.
Михайло Миколайович був одружений на дворянці Ганні Євграфівні Миргородової, з якої нажив п'ятьох дітей: Миколу, Марію, Євграфа, Людмилу і Варвару. Відомо, що у 1849 р. Михайло Миколайович працював наглядачем повітового училища у м.Лебедині (Сумська обл.). У 1855-56 р.р. брав участь у Кримській війні, за що був нагороджений медаллю «На згадку про війну 1853-1856 р.р.»
Помер Михайло Петренко 25 грудня 1862 р. Його поховали у м.Лебедині. Могила, на жаль, дотепер не відшукана. Однак лебединські дослідники точно встановили місце, де проживав поет - це вулиця Димитрова, 12. Будиночок зберігся до сьогоднішнього дня.
В Україні останнім часом статті про Петренко писали часто, але чомусь нікому не спадало на думку звернутися до родичів поета, за винятком викладача української мови і літератури Слов'янського педінституту Н.М.Корнієнко. Пошук документів та нащадків М.Петренко, розпочатий місцевим істориком Олександром Добровольським у 2001 р., нагадував детективне розслідування і дав позитивні результати. Навесні 2002р. О.Добровольським і співробітником УСБУ по Донецькій області В.М.Мікушевим було видане хронікально-документальне оповідання про Михайло Петренко «Дивлюсь я на небо...», де були представлені зібрані ними цінні документи, що стосуються життя і творчості поета, трагічних долях його родичів і земляків. Книга була написана за матеріалами Управління Служби Безпеки України по Донецькій області, а також по документам родини Петренків, які вдалося отримати у родичів.
Вже після видання книги, улітку 2002р. Олександр Добровольський по якомусь натхненню ще раз поїхав у гості до Петренків і в схованці старої шафи знайшлася папка з документами родинного архіву Петренків. Документи, знайдені таким чином у два етапи, були передані О.Добровольським у вересні 2003р. на зберігання до Державного архіву Донецької області. Слід зауважити, передані абсолютно безкоштовно. Виявлений родинний архів Петренків являє собою історичну цінність і містить унікальні документі. Матеріали нараховують більше 40 документів, 39 фотографій, 129 листівок. Це насамперед особисті документи онука Павла Петренко, брата Михайла - Антона Костянтиновича Петренко (паспорт, свідчення про закінчення Слов'янського Двокласного Міського Парафіяльного училища, листи, фотографії та ін.), любовна переписка початку 20 ст. декількох гімназистів Слов'янська. Матеріали потребують серйозного вивчення. У цей час архів проводить упорядкування документів, буде складений особистий фонд. На даний момент на зберіганні у Держархіві Донецької області знаходиться 25 фондів особистого походження. Архів висловлює подяку Олександру Добровольскому, який безкорисно передав знайдені ним документи родини Петренків до держархіву області.

Начальник відділу інформації
і використання документів
Держархіву Донецької області
Т.А.Максимчук