18 травня: День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Вранці 18 травня 1944 року території Кримського півостріва розпочалась акція каральних органів НКВС. Упродовж трьох днів з 18 до 20 травня всіх представників кримсько-татарського народу зігнали у 70 залізничних ешелони та відправили до Узбекистану.  

За даними Національного руху кримських татар, всього з Криму депортували 238500 чоловік, з яких 205,9 тисяч, тобто 86,4% становили жінки і діти. Для цього НКВС залучило понад 32000 бійців. Службовці НКВД вривалися до будинків та оголошували господарям що через зраду Батьківщині їх виселяють з Криму. На збір речей давали 15-20 хвилин. Кожній сім’ї офіційно дозволялось взяти із собою до 500 кг багажу, насправді дозволили забрати значно менше, а іноді – взагалі нічого. Під час переїзду загинуло близько восьми тисяч людей, більшість з яких – діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф.

Офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, але фактично це було продовження політики Російської імперії з русифікації Криму.

Кримських татар розмістили у спецпоселеннях, обнесених колючим дротом, із озброєною охороною. За перші три роки переселення від голоду, виснаження і хвороб померло за різними оцінками від 20 до 46 % всіх депортованих. І хоча відзначалось що спецпоселенці мали всі права громадян СРСР, залишати райони спецпоселення вони без дозволу не могли. 

Депортація кримських татар – один з разючих прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.