18 травня в Україні відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримськотатарського народу

 20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення у її складі.

Указом Президента України від 14 травня 2014 року № 472/2014 «Про День боротьби за права кримськотатарського народу», з метою підтримки боротьби громадян України – кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу, було встановлено в Україні День боротьби за права кримськотатарського народу, який відзначається щороку 18 травня. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 792-VІІІ «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» депортацію з Криму кримськотатарського народу у 1944 році було визнано геноцидом кримськотатарського народу та встановлено 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

18 травня 1944 року відбулись найбільш трагічні події в історії кримськотатарського народу, коли вранці у вже звільненому від німецьких військ Криму розпочалася операція військ НКВС. Упродовж трьох днів з 18 до 20 травня всіх представників кримсько-татарського народу зігнали у 70 залізничних ешелони та відправили до Узбекистану, Казахстану та Сибіру.  Операція проводилась відповідно до таємної постанови Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». Офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни та масове дезертирство представників кримськотатарського народу з лав Червоної армії.

За даними Національного руху кримських татар, всього з Криму депортували 238500 чоловік, з яких 205,9 тисяч, тобто 86,4% становили жінки і діти. Для цього НКВС залучило понад 32000 бійців. Службовці НКВД вривалися до будинків та оголошували господарям що через зраду Батьківщині їх виселяють з Криму. На збір речей давали 15-20 хвилин. Кожній сім’ї офіційно дозволялось взяти із собою до 500 кг багажу, насправді дозволили забрати значно менше, а іноді – взагалі нічого. Під час переїзду загинуло близько восьми тисяч людей, більшість з яких – діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф.

Під час депортацій у червні 1944 року болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково виселено ще 3 141 кримського татарина.

Кримських татар, які воювали в частинах Червоної армії, після демобілізації також піддали депортації. Протягом 1945-1946 років в трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8 995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили приїхати до своїх родин на засланні.

30 червня 1945 року радянська влада скасувала автономію Кримської АРСР і приєднала Крим до Російської РФСР.

У 1948 році Президія Верховної Ради СРСР встановила довічний термін депортації і запровадила кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового примусового поселення. Таке обмеження було знято лише у 1956 році, але й після того Крим був закритою зоною для його корінного населення.

Десятиліття кримськотатарський народ вів сміливу і наполегливу боротьбу з радянським режимом за повернення на рідну землю. Після проголошення незалежності держава Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертались на її територію з місць депортації.

У 2014 році, з початком тимчасової окупації Кримського півострова російською федерацією тисячі наших співвітчизників – кримських татар і етнічних українців через безпосередню загрозу їхньому життю покинули рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада проводить репресивну політику залякування, психологічного тиску, безпідставного ув’язнення, безслідного зникнення кримських татар.

У Криму тривають переслідування за політично мотивованими справами, розпочатими до повномасштабної російської агресії. Постраждалі від репресій – правозахисники, журналісти та пересічні громадяни, яких переслідують за нелояльність до окупаційної влади, лише за те, що вони кримські татари або сповідують  абсолютно мирні релігійні переконання.

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення росії на територію України. Від перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України, кримські татари разом з українцями та іншими національностями встали пліч-о-пліч на захист рідної землі, на захист територіальної цілісності України.

З числа кримських татар сформовано окремий спецпідрозділ «Крим» в лавах ГУР МО, який зараз боронить українську землю  на Донбасі, брав учать в успішних спецопераціях на півдні країни та інших гарячих точках. До підрозділу приєднуються мешканці тимчасово окупованого Криму та інших національностей, здобуваючи бойовий досвід.

Немає сумнівів, що кримські татари будуть в перших рядах тих, хто визволятиме свою рідну землю – український Крим від російських окупаційних військ.