19 травня – День пам’яті жертв політичних репресій

Відповідно до Указу Президента України від 21 травня 2007 року №431/2007, щорічно у третю неділю травня відзначаємо День пам’яті жертв політичних репресій. Цього дня по всій Україні віддають шану жертвам політичних репресій та вшановують пам’ять усіх закатованих силами, що намагались знищити Україну, українців та українську культуру.

Політичні репресії в Україні розпочалися від захоплення більшовиками влади з 1918 року з деякими перервами, а закінчилися у другій половині 1980-х років. Після остаточного встановлення радянської влади терор став носити цілеспрямований, організований характер, уразивши практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

Наприкінці 20-х років ХХ століття перша велика хвиля політичних репресій в Україні розпочалась з проведенням у країні масової колективізації, коли всіх селян почали примусово зганяти до великих сільгосппідприємств – колгоспів. Колективізація супроводжувалась розкуркуленням заможних селянських господарств, коли у так званих куркулів та середняків забирали землю та усе майно. Більшовики називали це «класовою боротьбою». Крім того розкуркулені позбавлялись у правах. Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, від дій комуністичної влади, спрямованої на так зване розкуркулення, постраждало близько 500 тис. осіб. Багато репресованих підлягало засланню на Північ, Урал, у Сибір і Казахстан або у віддалені місцевості.

Свого апогею масові репресії набули після  05 серпня 1937 року, коли вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який базувався на підставі прийнятої Постанови Політбюро ЦК ВКП (б) від 02 червня 1937 року «Про антирадянські елементи». Ці репресії тривали до листопада 1938 року та отримали назву «Великий терор».

Кількість заарештованих в Україні у 1937 році – 159573 осіб, у 1938-му  — 108006 осіб. Більшість репресованих були українцями, але жертвами терору в Україні стали також поляки, німці, євреї, представники інших національностей. В Донецькій області у 1937-1938 рр. за політичними мотивами заарештували 25381 особу, з яких 17561 розстріляли. Особливу увагу на НКВС на Донеччині приділяло боротьбі з надуманим «українським націоналістичним центром» який вів повстанську діяльність.

Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Сталіна, коли в роки так званої «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Але реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.

У квітні 1991 року, в УРСР ухвалили Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством. Відповідно до вимог Закону органами прокуратури та судами за період 1991-2001 років реабілітовано 248 810 громадян, відмовлено в реабілітації – 117 243 особам.

У 1996 році Парламентською Асамблеєю Ради Європи зафіксовано резолюцією «Про заходи щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем» № 1096 про необхідність реабілітації осіб, що були незаконно знищені або засуджені комуністичною тоталітарною системою. Резолюція базувалася на доповіді про заходи щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем.

У 2015 році прийнято Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», яким засуджуються комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначаються правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлюється порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

У 2018 році Верховна Рада проголосувала за Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років». Тисячі борців за свободу, яких було вбито, депортовано, засуджено за політичними статтями та піддано іншим видам репресій, отримали шанс на відновлення історичної справедливості, захист честі й гідності, відновлення прав і свобод. З 2019 року почала працювати Національна комісія з реабілітації, яка є спеціальним постійним органом при Українському інституті національної пам’яті, яка надає статус реабілітованим особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів Україні.

На одинадцятому році російсько-української війни День пам’яті жертв політичних репресій набуває нового значення. Із 2014 року росія продовжує на нашій землі радянську практику політичних репресій, терору за національною ознакою, вбиває, депортує тисячі українців з їх власної землі.  А після широкомасштабного вторгнення росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.

Сьогодні Україна демонструє світові свої зусилля в боротьбі проти безжального агресора, визволенні всієї території нашої держави від рашистів. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті. Спираючись на допомогу іноземних друзів та партнерів, українці захищають не тільки свою країну, а й виборюють тим самим мир у всьому світі.