Анатолій Солов’яненко. До 90-річчя з дня народження.

Анатолій Борисович Солов’яненко (25.09.1932 року — 29.07.1999).

Заслужений артист УРСР (1967). Народний артист УРСР (1970). Народний артист СРСР (30.01.1975). Лауреат Ленінської премії (1980, грошову винагороду за неї передав у Фонд Миру), Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1997). Нагороджений орденом Дружби народів (24.09.1982); Почесною відзнакою Президента України (орден “За заслуги” ІІІ ступеня, 19.08.1993, за видатний внесок у розвиток українського національного письменного мистецтва).

Народився Анатолій Солов’яненко у Донецьку, на Петрівці. Батько Борис Степанович із Харківщини, а мама Ольга Іванівна із Черкащини. Поєднавши свої долі в шахтарській столиці, вони завжди прикрашали своє скромне сімейне життя піснею. І саме від батьків перейнявся співом Анатолій.

Його називали українським соловейком і одним з найкращих тенорів у світі. Він виступав на сценах «Метрополітен-опера», «Ла Скала», Великого театру. Йому пропонували залишитися в Італії і росії, але серце Анатолія Борисовича назавжди було віддане Україні. Ще змолоду його запрошували у московський Великий театр. Але проміняти Київ який відкрив перед ним двері для самовираження Анатолій не зміг. 30 років він прослужив у Національному театрі опери і балету.

Характерною рисою його було те, що де б він не виступав з концертами, неодмінно включав до свого репертуару українські народні пісні. «Виконуючи народну пісню з естради, — казав митець, — я пропагую її, хочу привернути до неї увагу людей, і поки вистачить сил, я не відступлюся від цього завдання. Українську пісню чудово розуміють в усьому світі. У кожного народу пісня виражає ті ж почуття, що й у нас, — любов до батьківщини, до дівчини, до матері, до природи… Недарма кажуть, що пісня не має кордонів».

Анатолій Борисович із простої сім’ї з передмістя Донецька домігся того, про що і не мріяв. І незважаючи на свою безпартійність, став народним артистом СРСР та лауреатом почесної Ленінської премії, що на той час було безпрецедентним випадком. Премію передав до Фонду миру.

Указом Президента України від 3 липня 2008 року народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненку за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

У грудні 1999 року ім’я Анатолія Солов’яненка присвоєно Донецькому державному академічному театру опери та балету, а 31 травня 2002 року біля цього театру йому встановлено пам’ятник. У Києві на фасаді будинку де він жив (вулиця Інститутська № 16), встановлено меморіальну дошку, а біля будинку – пам’ятник видатному тенору.