За рішенням Верховної Ради від 2019 року у другу неділя вересня на державному рівні вшановують День пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках.
Для встановлення радянсько-польського кордону й усунення тривалих суперечок щодо спірних територій між українцями і поляками 9 вересня 1944 року в Любліні голови Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов і Польського комітету національного визволення Едвард Осубка-Моравський – уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.
Широкомасштабна акція примусового виселення українців відбувалась у кілька етапів:
І. У 1944–1946 рр. за угодою між УРСР і Польським комітетом національного визволення про «обмін населенням» із території сучасної Польщі (Холмський, Грубешівський, Томашівський, Любачівський, Ярославський, Перемишльський, Ліськовський, Замостівський, Красноставський, Білгорайський, Влодавський повіти та інші райони Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської і русинської національності до західних і південно-східних областей України на звільнені після депортацій німецьких, татарських, грецьких, болгарських і єврейських родин місця депортовано понад 482 тисячі українців.
ІІ. Під час операції «Вісла» у період з 28 квітня до 29 липня 1947 року насильно вивезли 137 – 150 тис. українців з їхніх етнічних земель на території Польщі (Сяноцький, Ліський, Перемишльський, Ясельський, Кросненський, Горлицький, Бжозувський, Любачівський, Ярославський, Томашув-Любельський, Новосонцький, Новотарзький повіти) вглиб Польщі – не ближче 50 кілометрів від сухопутного та 30 км від морського кордонів та від воєводських міст.
ІІІ. У 1948 році згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР про демаркацію державного кордону між СРСР і Польською Республікою з прикордонної зони Дрогобицької (17 населених пунктів) і Львівської (5 сіл) областей в села Дрогобиччини та Львівщини переселено 9152 особи.
- IV. Під час так званого «вирівнювання» державного кордону між СРСР і Польщею у 1951 році з більшості сіл Нижньоустрицького, частин Хирівського, Стрілківського районів і містечка Нижні Устрики Дрогобицької області у колгоспи Миколаївської, Одеської, Сталінської (Донецької) та Херсонської областей депортовано 33 тисячі українців.
Остання територіальна коректива між двома державами мала назву «Угода між СРСР та Польською республікою про обмін ділянками державних територій» від 15 лютого 1951 року, в Польщі відома під криптонімом «Akcja H-T 1951». У статті 1 Угоди йшлося про те, що СРСР передає ПР у порядку взаємного обміну ділянку державної території в Дрогобицькій області площею 480 квадратних кілометри. Це більшість сіл Нижньоустрицького, частина Хирівського, Стрілківського районів. В ст. 2 про те, що ПР передає СРСР державну територію в Люблінському воєводстві площею 480 кв. км. Це гміни Кристонополя, перейменованого в УРСР на Червоноград, Белза, Хоробріва та Угніва із зручним для СРСР залізничним сполученням. У протоколі до договору зазначалось, що кожна сторона безкоштовно передає іншій кооперативно-колгоспну, кооперативну, загальносуспільну власність, а також, що сторони мають право вивозу рухомої державної, кооперативно-колгоспної, кооперативної та інших форм власності.
Населення Західної Бойківщини з радянського боку і Забужжя з польського стало заручником ситуації. Сторони домовилися не тільки про передачу території, але й про взаємне переміщення населення на протязі шести місяців. Наслідком даної угоди стало переселення майже 16 500 польських громадян і 33 тисячі українців Нижньоустрицького, Хирівського та Стрілківського районів Дрогобицької області та з міста Нижні Устрики. Майже всі переселені бойки були примусово переміщені у колгоспи південних областей: Миколаївської, Одеської, Сталінської (Донецької) та Херсонської. У Дрогобицькій і Львівській областях дозволили поселитися лише нафтовикам, залізничникам, службовцям, медикам, вчителям.
13 червня розпочалося переселення. У кілька етапів під конвоєм людей з невеликим майном звозили на залізничні станції та упродовж кількох тижнів у товарних вагонах везли на південь та схід України.
На територію Сталінської (Донецької) області пересилили 10037 лемків і бойків – представників етнографічної групи українців. Зокрема в села Званівка, Роздолівка, Верхньокам’янське сучасного Бахмутського району переселено бойків з сіл Лісковате та Коросно Хирівського району Дрогобицької області. У Тельманівський район переселили мешканців села Чорна Нижньо-Устрицького району, зокрема у селище Тельманове – 514 осіб, в село Мічуріне – 282, в село Староласпа ‒ 299, в Олександрівський район, зокрема село Криниці — декілька сотен.
За 40 років життя на чужині при радянській владі більша частина лемків і бойків не розпорошилась серед місцевого населення та зберегла культурну спадщину свого народу і стародавні українські традиції.
За часи незалежності України почалось поступове відродження культурної та історичної спадщини депортованого народу. В місцях проживання переселенців із заходу України побудовано храми Української греко-католицької церкви (УГКЦ), а у Званівці – найбільший монастир УГКЦ на сході України.
В січні 2018 року в Званівській об’єднаній територіальній громаді пройшов перший на Донеччині різдвяний фестиваль вертепників та колядників. На свято приїхало понад 500 гостей та майже 40 колективів з Львівської області та усіх районів Донеччини.
За ініціативою сім’ї Тимчаків – потомків переселених із Західної Бойківщини українців, у с. Званівка в 2014 році створили громадську організацію «Чарівні руни», на базі якої потім заснували лемківський екологічний молодіжний культурно-освітній центр «ЛЕМКО-центр». Після 24 лютого 2022 року в ньому тривалий час знаходився шпиталь і гуманітарний штаб, який пропрацював майже рік, поки росіяни не знищили будівлю Тимчаків, а з нею й унікальний «ЛЕМКО-центр». Сам голова родини Андрій захищає країну в лавах ЗСУ, а його дружина Юлія в шелтері Івано-Франківська для дітей переселенців влаштовує їхнє дозвілля.
На одинадцятому році російсько-української війни та третьому році повномасштабного вторгнення, росія, окупувавши частину територій України, прагне підкорити або знищити українців на їхній же землі. Використовуючи в своїй пропаганді наратив, що українці – це неіснуюча нація, їх буквально витискають із рідних міст, змушуючи переїхати до росії, або ж депортують. У їхні квартири, на їхні робочі місця та в їхній побут «вбудовують» громадян росії. Схема за якою діють окупанти заснована ще за часів Сталіна, трохи модернізувалась під сучасні реалії: українців намагаються переселяти максимально далеко – до Сибіру, за Полярне коло чи на Далекий схід. Там переселенців змушують взяти російський паспорт і видають документи, які зобов’язують їх залишатися в росії. Людей заселяють у спеціальні табори та одразу закріплюють за службами зайнятості, які незабаром знаходять їм роботу.
Але ще більший злочин окупаційної російської влади – депортація українських дітей на територію росію, найбільш незахищені з яких це вихованці дитячих будинків та інтернатів. Там вони потрапляють у так звані «табори перевиховання», які мають на меті перетворити вивезених українських дітей на ворогів України. За підозрою у незаконній депортації та переміщенні українських дітей 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт очільника Кремля Путіна та російської уповноваженої з прав дітей Львової-Бєлової.
Росія відповість за кожен злочин проти українців.
Виставка представлена цифровими копіями архівних документів державних архівів Донецької та Тернопільської області, архівних відділів Лиманської міської ради, Краматорської та Бахмутської райдержадміністрацій, матеріалами інтернет-видань: «Історична правда», «Суспільне», «Свої-City», «Вільне Радіо», «РБК-Україна», вебсайтів Званівської СТГ тощо.
| № п/п | Анотація | Пошукові дані |
| 1. Матеріали з примусового виселення українців з території Польщі та західних областей | ||
 | Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР від 09.09.1944 | https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_065 |
 | План розподілу в областях УРСР евакуйованого українського населення із Польщі на 01.11.1944. Із постанови РНК та ЦК КП(б)У. Листопад 1944 р. | Держархів Донецької області, ф.Р-2794, оп. 1, спр. 102, арк. 254 |
 | Постанова Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП/б/У від 15 листопада 1944 року № 1548 «Про контроль за ходом евакуації українського населення з території Польщі і польських громадян з території УСРС» | Держархів Тернопільської області, ф. Р. 1833, оп. 4, спр. 20 |
 | Депортація українців з села Новосільців (Сяноцький повіт) в СРСР. Березень 1946 року. Фото: Український інститут національної пам’яті | https://suspilne.media/ivano-frankivsk/ |
 | Виселених людей перевозили в СРСР товарними вагонами. Фото: Lemko-ool | https://suspilne.media/ivano-frankivsk/ |
 | Лист голові Сталінського облвиконкому т. Струєву та секретарю обкому КП(б)У т. Мєльнікову з приводу переселення українців із Польщі. 17 вересня 1945 р. | Держархів Донецької області, ф.Р-2794, оп. 1, спр. 158, арк. 109. |
 | 480 кв. км, які відійшли від УРСР до ПНР у 1951 році | https://www.istpravda.com.ua |
 | 480 кв. км, які відійшли від ПНР до Української РСР | https://www.istpravda.com.ua |
| 2. Матеріали з переселення українців із західних регіонів на Донеччину | ||
 | Протокол від 06.02.1951 №3 засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта Кіндратівської сільської ради Костянтинівський район Донецької області п. 2 «Про допомогу переселенцям із західних областей» | Архівний відділ Краматорської РДА ф. 76 «КСП «Заветы Ильича» с. Кіндратівка, |
 | Протокол від 02.06.1951 № 10 засідання правління колгоспу «Правда» Карпівської сільської ради | Архівний відділ Лиманської МР ф.14 «КСП «Правда» |
 | Протокол від 12.10.1951 № 23 загального зібрання правління колгоспу ім. Шевченка Зеленодолинської сільської ради п. 1. «Про об’єднання колгоспу ім. Шевченка з колгоспом «Новий шлях» с. Бандрів Н-Устрицького району Дрогобицької області | Архівний відділ Лиманської МР ф.14 «КСП «Правда». |
 | Ліквідаційний акт від 04.10.1951 колгоспу «Новий шлях» с. Бандрів Н-Устрицького району Дрогобицької області | Архівний відділ Лиманської МР ф.14 «КСП «Правда». |
 | Акт-специфікація від 05.06.1951 огляду та оцінки матеріалів розібраної держфондової будівлі | Архівний відділ Лиманської МР ф.14 «КСП «Правда». |
 | Залізнична накладна від 04.07.1951 на перевезення будинків в розібраному вигляді зі ст. Жовква Львівської залізниці | Архівний відділ Лиманської МР ф.14 «КСП «Правда». |
 | Протокол від 09.05.1951 № 6 засідання правління колгоспу імені Артема Роздолівської сільської ради (на той час – Переїзнянської сільської ради) | Архівний відділ Бахмутської РДА, Ф. 5 |
 | Протокол № 8 від 08.06.1951 засідання правління колгоспу імені Артема Роздолівської сільської ради (на той час – Переїзнянської сільської ради) | Архівний відділ Бахмутської РДА, Ф. 5 |
 | Протокол № 16 від 14.11.1951 засідання правління колгоспу імені Артема Роздолівської сільської ради (на той час – Переїзнянської сільської ради) | Архівний відділ Бахмутської РДА, Ф.5 |
 | Протокол № 8 від 09.05.1952 засідання правління колгоспу імені Хрущова Званівської сільської ради (пізніше – колгосп ім. Горького) | Архівний відділ Бахмутської РДА, Ф.5 |
 | Виселені з села Чорна в Тельманівському районі на Донеччині. 1958 рік | https://zbruc.eu/node/13897 |
| 3. Переселенці та їх потомки на Донеччині в часи незалежної України | ||
 | Стаття начальника архівного відділу Артемівської райдержадміністрації Тутової Н. О. про життя переселенців із с. Лісковате Хирівського р-ну Дрогобицької області «Любіть Україну як її любимо ми…», газета «Вперед» за 25.09.2001 № 107 | Архівний відділ Бахмутської РДА |
 | Пам’ятний знак українцям – жертвам примусової депортації у с. Сонячне Волноваського району | Фото Донецької облдержадміністрації |
 | Весільна сорочка Розалії Потич, 1939 р., с. Ліскувате, привезена до Званівки у 1951 р. Зберігається у фондах Національного музею історії України у Другій світовій війні. Фото з виставки “Обереги з війни” | https://www.istpravda.com.ua/articles/2023/06/23/162830/ |
 | Монастир отців-василіян Серця Христового, с. Званівка, Бахмутський район Донецької області | https://freeradio.com.ua/zvanivka/ |
 | У січні 2018 року в селі Званівка пройшов перший на території Донецької області фестиваль вертепників та колядників | https://decentralization.ua/news/8011 |
 | 12 січня 2019 року в Званівській сільській об’єднаній громаді в селі Званівка вдруге пройшов фестиваль «Різдвяний передзвін» | https://zvanivska-gromada.gov.ua/news/1547450213/ |
 | Вертеп від «ЛЕМКО-центру» (Фото: архів сім’ї Тимчаків) | https://svoi.city/articles/301561/lemki-donbasu-zi-zvanivki |
 | Доля званівського «ЛЕМКО-центру» після 24 лютого 2022 року (Фото: архів сім’ї Тимчаків) | https://svoi.city/articles/301561/lemki-donbasu-zi-zvanivki |
 | Українці виїжджають із окупованого Маріуполя (фото: Getty Images) | https://www.rbc.ua/ |
 | Херсонщина. Військові рф вивозять дітей на «оздоровлення». Фото: пропагандистські ЗМІ рф | https://suspilne.media/ |
