До 90-ї річниці з дня народження Емми Андієвської – поетеси та художниці з Донеччини.

Сьогодні виповнюється 90 років талановитій українській поетесі та художниці з Донеччини Еммі Іванівні Андієвській. Її життєве кредо – «Україна, культура, робота», де робота займає перше місце. Дівчинка, яка народилася у російськомовній сім’ї та до 6 років навіть не чула української мови пише свої твори тільки українською.

Емма Андієвська відома на весь світ своїми творами з глибоким філософським змістом, в яких розкривається одвічна тема буття. В її творах представлена філософія вибору, згідно з якою кожна людина може досягти самореалізації, роблячи свій вибір в житті. Крім філософських тем, які переважають в поетичній творчості Емми Андієвської, в двох останніх романах важливу роль відіграє історія України і української діаспори.

За своє життя Емма Андієвська написала більше 17 тисяч картин, значна частина яких зберігається у музеях та галереях по усьому світу: в Українському музеї, в Нью-Йорку, Львівській картинній галереї, Псковському державному музеї «Палац культури», музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Державному музеї літератури у Києві, а також в музеях Німеччини.

Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 року у місті Сталіне (тепер м. Донецьк). Її батько був хіміком-винахідником і працював директором на заводі «Азовзавод». На початку Другої світової війни за наказом радянської влади його розстріляли, щоб він не передав свої відкриття німцям. Мати Емми – Емілія мала освіту агронома і була викладачем біології.

Через стан здоров’я родина Андієвської була вимушена переїхати спочатку до м. Вишгород (1937), а потім і до м. Києва (1939). У Вишгороді Емма вперше почула українську мову: «Тоді там говорили на бездоганній українській мові. До цього мама зі мною ніколи ні слова по-українськи не сказала. Тільки російською» – згадує вона. За півтора місяці Емма Андієвська вивчила українську мову та з того часу розмовляла тільки українською. Більш того, вона поступила на навчання до української школи не зважаючи на заборону її матері.

У 1943 році, коли німці відступали від Києва, дванадцятирічна Емма з мамою і молодшим братом виїхали до Німеччини й оселилися в англійській окупаційній зоні Берліна, де й прожили до 1949 року. Під час життя в Берліні у Емми Андієвської виявили туберкульоз хребта, через який вона була прикута до ліжка та три роки вимушена була носити гіпс «від вуха до ноги». Після одужання Емма ще 8 років носила спеціальний медичний корсет.

Під час блокади Берліну у 1949 році сім’я Андієвської емігрує до Міттенвальда, де селиться у таборі для переміщених осіб, а згодом вони їдуть до Мюнхена, де Емма живе й до нині.

У 1957 році Емма Андієвська отримала магістерський ступінь за напрямками «філософія» і «філологія» в Українському вільному університеті в Мюнхені. Дипломна робота Андієвської мала назву «Нотатки до основних питань з новітньої української метрики».

У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста і письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини в Мюнхен. Емма Андієвська щорічно на місяць їздила в США, щоб у 1962 році отримати американське громадянство. Вона була знайома з багатьма відомими художниками і письменниками – вихідцями з України. У колі знайомих Андієвської були скульптори Михайло Чернешевскій і Григорій Крук, художники Марія Дольницька і Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський і Василь Барка.

Також Емма Андієвська працювала на радіо «Свобода» у Мюнхені, на посадах директора, сценариста, режисера та редактора українського відділення радіо.

У 1992 році Емма Андієвська вперше за довгий час приїхала на Україну. Кілька разів після 2000 року Емма Андієвська відвідувала Донецьку область, де проводилася виставка картин в Донецькому художньому музеї. Під час відвідування письменниця проводила зустріч у Донецькому художньому музеї, на якій презентувала власну творчість.

Зараз Емма Андієвська проживає у Мюнхені та продовжує творити та надихати.

Переглянути відео: