День пам’яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам’яті жертв голодоморів».

У ХХ-му столітті за період менше ніж тридцять років український народ пережив три страшні часи, пов’язані з голодом та спричинені зумисними діями сталінської влади – 1921 – 1923, 1932 – 1933, 1946 – 1947 років.

Самим жахливим став Голодомор 1932—1933 років — масовий, навмисно організований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР.

Голодомор 1932–1933 років — геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб покорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.

Визнання Голодомору геноцидом

09 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Радянська Україна підписала документ в 1949 році, а в 1954 році — ратифікувала.

Відповідно до Конвенції геноцид означає будь-яку з наступних дій, учинених з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу, у тому числі навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її.

В Україні першим правовим актом, який кваліфікував Голодомор як акт геноциду, став Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухвалений Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Стаття 1 цього документа встановила: «Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом українського народу». Цей закон став політико-правовим підґрунтям для проведення масштабного офіційного розслідування злочину геноциду в Україні в 1932–1933 роках.

На підставі цього закону Службою безпеки України було відкрито кримінальну справу, в якій вона керувалася нормами як національного законодавства, так і міжнародних договорів, які, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 3 ККУ, становлять частину кримінального права. Крім Конвенції ООН 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, йдеться про такі міжнародно-правові акти, як Європейська конвенція 1950-го про захист прав людини та основоположних свобод, Міжнародний пакт 1966-го про громадянські та політичні права, Конвенція ООН 1968-го про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

В ході слідства було доведено намір керівництва Радянського Союзу знищити частину української нації, що є першочерговим у доведенні геноцидного характеру злочину.

У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору 1932–1933 років, зокрема, зазначено: «Органом досудового слідства з усією повнотою та всебічністю встановлено спеціальний намір Сталіна (Джугашвілі) Й. В., Молотова (Скрябіна) В. М., Кагановича Л. М., Постишева П. П., Косіора С. В., Чубаря В. Я. і Хатаєвича М. М. — знищення частини саме української (а не будь-якої іншої) національної групи і об’єктивно доведено, що цей намір стосувався саме української національної групи як такої».

Визнання Голодомору актом геноциду у світі

Станом на 27 липня 2023 року Голодомор визнали геноцидом 28 держав: Австралія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Грузія, Еквадор, Естонія, Ісландія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Люксембург, Мексика, Молдова, Німеччина, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, США, Угорщина, Франція, Хорватія та Чехія, а також Європейський парламент.

12 жовтня 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи проголосувала за резолюцію, яка визнає Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.

Рішення ухвалили 73 голосами «за» і одним «проти» .

«У світлі цих міркувань асамблея ухвалює визнати Голодомор актом геноциду, спрямованим на руйнування основ української нації, мови та культури, і вшановує пам’ять його жертв», – йдеться у документі.

Також ПАРЄ закликала всі парламенти держав-членів Ради Європи та інші парламенти наслідувати цей приклад.

У квітні 2022 року також Федеральний сенат Бразилії, який є верхньою палатою Національного конгресу країни, визнав Голодомор геноцидом українського народу.

Геноцидну природу Голодомору визнали Римо-Католицька Церква та Константинопольська Православна Церква.

Найбільше заперечень Голодомору як злочину геноциду виходять від росії, яка є правонаступницею Радянського Союзу. Росія як держава, де тоталітаризм продовжує існувати, заперечує усіляку правду про Голодомор, адже ці знання можуть дозволити уникати у майбутньому подібних трагедій. Як доводить світовий досвід, заперечення геноцидів та їх ігнорування є надзвичайно небезпечним явищем. Анексія Криму, російської агресії на Сході України передували заяви керівництва рф про «єдиний народ» росіян та українців, а також невизнання українців окремою нацією. З 24 лютого 2022 року за більш ніж 1000 днів з початку повномасштабного вторгнення агресивний сусід зі сходу вкотре довів своє ставлення до української нації, знищуючи на своєму шляху все що може нагадувати про Україну.

Трагічні події та злочини сьогодення доводять: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!