21 лютого, починаючи з 2000 року, весь світ відзначає Міжнародний день рідної мови (International Mother Language Day). Його було оголошено на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у листопаді 1999 року в Парижі з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них.

Цей день було вибрано не випадково. 21 лютого 1952 року на території сучасної держави Бангладеш, яка до 1971 року була частиною Пакистану, поліція та військові жорстоко розігнали демонстрацію студентів, які протестували проти урядової заборони на використання в країні їх рідної, бенгальської, мови. 

В Україні на офіційному рівні ця дата відзначається з 2002 року, коли Президент України з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України, підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. За оцінкою фахівців, із шести тисяч мов, які нині існують, близько половини знаходиться під загрозою зникнення у найближче десятиліття. Тому ЮНЕСКО своїм Рішенням прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги для людства.

Українська поетеса Ліна Костенко влучно зауважила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце в суцвітті народів.

В історії української мови були доволі складні часи – її забороняли, викорінювали з побуту, культурного та політичного життя. Втім, попри всі складнощі, український народ зміг зберегти свою квітучу мову, якою нині розмовляють понад 45 мільйонів людей по всьому світу.

Україна – багатонаціональна країна, тут живе понад 130 національних меншин — носіїв 79 мов. До найпоширеніших з них (кількість носіїв не менше 1 000 осіб), за переписом 2001 року, належать 43 мови. Така унікальна різноманітність є значною культурною перевагою нашої країни, що дає невичерпні можливості для інтелектуального розвитку і взаємопроникнення культур, спільного культурного збагачення та плідного діалогу.

Розвиток будь-якої країни починається з пошани до рідної мови, бо мова – один з головних символів народу, його об’єднуюча сила, яка робить нас згуртованими та сильними. Це – наша найсильніша зброя, і водночас – наш найдорожчий скарб.