Держархівом області у 2018 році проведено обласну акцію «Розкажи свою історію» серед учнівської молоді. Усі охочі надсилали свої твори із розповідями про своїх прадідів та прабабусь, яким на їх нелегку долю випав найстрашніший період в історії – Друга світова війна. Діти розповіли про подвиги своїх предків, їх тяжке життя, героїзм, мужність та неймовірну мудрість і доброту.

Держархівом області, на основі цих творів, створено серію відеороликів до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

«Пам’ятати заради майбутнього».

Саме ця фраза стала головним лозунгом серії відеороликів за творами учнів. На жаль, в низці буднів забуваються великі подвиги та події …

Ця серія покликана розповісти історію тих минулих днів і подвиги предків знов оживають та звучать задля того, щоб ми, нащадки, не забували!

1) Вакуленко Вікторія, учениця 8-А класу Новодмитрівського НВК Костянтинівської райдержадміністрації Донецької області.

Історія автоматника Вакуленка Григорія Сергійовича, який пройшов всю війну і повернувся додому.

2) Карпенко Андрій, учень 7-А класу Миколаївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Миколаївської міської ради Слов’янського району Донецької області.

Історія звичайного льотчика – Алікіна Луки Павловича, кожен бойовий виліт якого, а їх було 240, був страшною помстою ворогу.

3) Кононова Катерина, учениця 6-А класу Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Донецької області

Розповідь про прадідів та прабабусь учениці, які пережили Другу світову війну – хтось пішов на фронт, хтось допомагав в тилу, і вона щиро пишається кожним із них!

4) Макєєва Валерія, учениця 6 класу Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 Добропільського району Донецької області.

Історія сусідки учениці– Пугач Клавдії Максимівни, яка будучи дитиною пережила страшний період та розповіла про голод, ставлення німців до людей та тяжку працю жінок.

5) Кузнецова Аліна, учениця 10 класу Костянтинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Донецької області.

Прадід – Чумак Григорій Миколайович добровільно пішов на фронт та зник безвісти, і лише через багато років сім’я дізналась, що його ім’я викарбувано на меморіальній дошці в м. Харкові – «Герой Радянського Союзу. Помер смертю хоробрих».